РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ: ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ ТА УРОКИ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

Анотація

Актуальність дослідження. Українське прислів’я каже «Із сусідом дружи, а за шаблю тримайся». Не поталанило Україні з північним сусідом з перших днів від його заснування. Постійні невдоволення кращим життям інших, відсутність справжніх людських та історичних цінностей, та й достойної поваги історії, як такої, заставляло спочатку московію, а згодом і росію постійно тероризувати український народ та його землі. Ні розвиток цивілізації, ні науково-технічний прогрес, ні зміна політичних моделей управління державою не можуть змінити давніх імперських амбіцій росії та її народу. Не маючи бажання наводити лад в своєму домі, трансконтинентальна країна-диктатор продовжує «пхати свого носа» і «повчати» як треба жити всіх, тільки не на своєму реальному прикладі і не на своїй землі. Озброївшись придуманими радянськими наративами «триєдиний слов’янський народ», «братні народи», росія робить спробу взяти реванш за розвал чергової своєї імперії під назвою радянський союз.

Вибір українського народу, в 1991р, йти шляхом незалежності, свободи та демократії спільно з усім цивілізованим світом, не давав і по сьогоднішній день не дає спокою російським прибічника їхньої імперської «могутності». А так як історія рухається по спіралі, з перших днів розвалу радянської імперії, росія розпочала боротьбу по захопленню та утриманню України в ролі свого васала. Для цього, російською політичною елітою був придуманий черговий фейк, що Україна є штучним державним утворенням, і державою, яка не відбулась. Знаючи велику силу пропаганди та вплив сучасних медіа на людину, росія розповсюджує свої обмани та маніпуляції не тільки в середині власної країни, а й за її межами. Маючи свої представництва в міжнародних світових товариствах і організаціях, продовжує насаджувати та оправдовувати свої войовничі імперські наміри Не маючи власної достойної «могутньої держави» історії, розуміючи, що без України та її величної історії, росія залишиться московією, як і сотні років тому, кремль продовжує загарбницьку політику і в ХХІ столітті. 

Разом з тим, цивілізований світ сам, власними діями, а радше бездіяльністю, провокував та стимулював російську недоімперію до вседозволеності, безнаказаності. Наявність у росії ядерної зброї та «другої» армії в світі завжди були стримуючими факторами у вгамуванні її апетитів. Придністров’я, Абхазія, Чечня, Грузія, Сирія, Україна – території де росія за останні 30 років провокувала та розпочинала загарбницькі війни. І світ проявляючи свою «стурбованість» та «занепокоєння», спокійно дозволяв кремлю безкарно займатись терором. 

Тільки після 24 лютого 2022р, коли путінська орда повномасштабним вторгненням напала на Україну, світ зрозумів, що нова гібридна війна, яку росія розпочала в 2014р, перейшла в нову стадію. Розпочата росією війна породила нову проблеми. Система світової безпеки, яка була сформована після закінчення другої Світової війни і за якою жив весь світ до лютого 2024р виявилась не придатною до дії в умовах нових стратегій і тактик гібридної війни. Разом з тим, ця війна, в черговий раз, підтвердила силу і міцність мого українського народу. Він, не зважаючи на відсутність потрібної зброї, спромігся не тільки зупинити, але і частково повернути українські території, які захопила «друга армія» світу. 24 лютого 2022р. світ давав 3 дні російським загарбникам щоб вони захопили Україну. Через три дні, результатом цієї війни повинна була стати перемога російського імперіалізму над українським демократичним вибором. А в кінцевому результаті, ці 3 дні вже тривають більше двох років. 

Цією гібридною війною, кремль планує розпочати знищення теперішнього світового устрою та відновити свої «зони впливу» і «баланси сил та інтересів», які були в часи холодної війни, а росія, як правонаступниця СРСР, буде новою імперією та ключовим гравцем у встановлені нового світового порядку. Тому, з впевненістю можна говорити, що російська агресія веде не лише до знищення державності та суверенітету України. На мою думку, можна з впевненістю стверджувати, що ця війна стала не тільки загрозою для політичного устрою всієї Європи але і цілісності Євросоюзу. 

Аналіз останніх джерел дослідження та публікацій. Повномасштабний військовий напад росії на Україну привів до нових, більше реалістичніших досліджень, а також сприйняття українсько-російських відносин. Це стосується як українських вчених, наукових організацій,  так і їх закордонних колег та міжнародних організацій. Нова гібридна війна проти України торкнулась і фахівців міжнародного наукового товариства. 

У вивченні цієї проблеми заслуговують на увагу наукові доробки, П.Гай-Нижника [13, 25, 26, 27], В. Горбуліна [28, 50]. В.Смолія [43]. 

Незважаючи на значну кількість наукових робіт присвячених не простим відносинам України з росією, початок в лютому 2022р. нового військового етапу російської війни, яку вона веде в Україні з 2014р, дав поштовх до іншого сприйняття та осмислення минулих та сучасних відносин між нашими країнами. Відносин світової спільноти до України, та росії, змін у геополітичних відносинах.

Метою дослідження є спроба дослідити причини та наслідки нової гібридної війни розпочатої росією проти України.

З цією метою визначено наступні завдання:

• дослідити історичні передумови та причини, які призвели до повномасштабного вторгнення росії;

• проаналізувати політичну складову міждержавних російсько-українських відносин;

• розглянути світову реакцію на російську окупацію українських території до початку відкритого збройного втручання;

• визначити проблеми пов’язані з веденням війни в нових умовах;

• підтримку міжнародної спільноти України у гібридній війні з агресором;

Об’єктом дослідження є повномасштабна військова агресія росії проти України, передумови та сприйняття її світовою спільнотою 

Предметом дослідження є особливості, як історичних так і сучасних, відносин між Україною та росією

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових підходах до досліджень предметів та побудовані на принципі об’єктивності та принципі історизму. Використовувався хронологічний та історико-порівняльний метод.

Матеріали дослідження дають підставу в подальшому проводити вивчення як історії так і перспектив розвитку відносин України з росією, та їхній вплив на геополітичну ситуацію в Європі, та в цілому світі. 

Структура і обсяг роботи зумовлені специфікою поставлених мети та завдань, логікою розкриття й характером досліджуваної теми. Робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, 4 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (111 позиції). Загальний обсяг роботи становить 90 сторінок.