Позиція G7 щодо російсько-українського конфлікту
Анотація
Актуальність дослідження. Повномасштабне російське вторгнення, неодмінно матиме глобальні наслідки на політичну ситуацію в світі в майбутньому. Вже зараз Україна своїм героїчним протистоянням російській агресії впливає на регіональні та світові процеси. Україна стала ключовим фактором у формуванні геополітичних змін у першій половині XXI століття. Після Другої світової війни демократичні країни світу ще ніколи не були настільки об’єднаними, як зараз, коли український народ відстоює себе та всю західну цивілізацію від російської агресії. Російське вторгнення в Україну призвело не лише до єдності демократичних держав у наданні всебічної підтримки Україні у її справедливій боротьбі проти російської агресії, а й покращило сприйняття країн G7. Загалом, повномасштабна агресія Росії проти України 24 лютого 2022 року призвела до надзвичайної міжнародної підтримки України та значного тиску на Росію, сприяла утвердженню демократичного світу навколо мети перемоги українського народу у його героїчній боротьбі проти російських окупантів. Про це свідчить активна військова, фінансова, гуманітарна допомога Україні країнами-членами G7. Саме країни-учасниці G7 зробили найбільший внесок у здобуття Україною успіхів на фронті. З початком повномасштабного російського вторгнення, Україна із військовою допомогою від країн “великої сімки” стала третім найбільшим імпортером зброї у 2022 році (після Катару та Індії) і 14-м найбільшим імпортером за період з 2018 по 2022 рік.
Також слід зазначити, що навіть у країнах-союзниках, де уряди підтримують Україну у її опорі російській агресії, в тому числі в країнах G7, існують опозиційні політичні сили, що виступають на проросійських позиціях. Вони виступають проти надання військової допомоги Україні та підтримують швидке і компромісне завершення війни, навіть за рахунок втрати Україною своїх територій. Ці сили отримують значну підтримку з боку виборців, що є так само небезпечним, як і сама агресія. Війна супроводжується постійним інформаційно-пропагандистським супроводом, який ґрунтується на вивченні вразливих точок суспільної думки у країнах-союзниках України.
Питанням, пов'язаним із дослідженням позиції G7 щодо російсько-українського конфлікту, присвятили свої праці багато науковців. Зокрема, низка вчених, таких як Н. Бейн [49] і Дж. Кіртон [68], досліджують проблему глобального лідерства країн-лідерів у сучасних міжнародних економічних відносинах, його ролі, умов та чинників. Питання, пов’язані безпосередньо з процесами, що відбуваються у країнах G7, які впливають на їх позицію щодо російсько-українського конфлікту, вивчають такі дослідники як М. Бергман [51], Т. Бунде [52], С. Віднянський і А. Мартинов [10], Р. Гончаренко [11], А. Грубінко [12], Б. Дяченко і Д. Стець [16], А. Лойшин [28], В. Орлик, І. Тихоненко [37], С. Толстов і М. Фесенко [38], Т. Хірано [42] і ін. Проте у вітчизняній дослідницькій літературі досі залишається недостатньо дослідженими особливості позиції G7 щодо російсько-українського конфлікту. Цим обумовлена актуальність даної бакалаврської роботи.
Мета дослідження полягає в аналізі особливостей позиції G7 щодо російсько-українського конфлікту.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
- висвітлення значення G7;
- огляд історії відносин G7 з Україною;
- розгляд позиції G7 стосовно засобів ведення війни РФ;
- висвітлення санкційної політики G7;
- аналіз особливостей підтримки України з боку G7, зокрема Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Німеччини, Франції, Італії, Канади, Японії.
Об'єктом дослідження позиція G7 щодо російсько-українського конфлікту.
Предметом дослідження є особливості позиції G7 щодо російсько-українського конфлікту.
Методика дослідження включає застосування наступних методів: дослідження джерел і літератури, дискурсивного аналізу, аналізу та синтезу, дескриптивного, порівняльного.
Практичне значення. Результати даного наукового можуть бути використані у науковій, викладацькій, дипломатичній сферах.
Структура роботи визначена її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи становить 71 сторінку, список використаних джерел і літератури налічує 81 найменування.
