ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ БУДАПЕШТСЬКОГО МЕМОРАНДУМУ

Анотація

Багатосторонні колективні гарантії є досить поширеними військово-політичними явищами в історичній еволюції міжнародних відносин та  є її політико-правовими вимірами. Юридично такі гарантії є особливою невід'ємною частиною міжнародного права і можуть бути представлені як міжнародно-правові акти, такі як договори, пакти, меморандуми або додаткові протоколи до міжнародних угод. Вони включають гарантії, запевнення або поручительство (зовнішня безпека та політичне заступництво) окремих груп держав по відношенню до інших суб'єктів міжнародних відносин (держав, державні об'єднання, нації, міжнародні організації та інші), згідно з певним порядком дій, що забезпечує дотримання встановлених прав або статусу будь-якої держави (групи держав), міжнародних зобов'язань або збереження певної умови (характер) міжнародних відносин. 

Предметом багатосторонніх гарантій є переважно збереження нейтралітету держави, суверенітету управління, цілісності території та інші (конкретно передбачені) гарантії безпеки.

Найпоширеніший вид забезпечення багатосторонньої гарантованої безпеки в сучасному світі є укладання багатосторонніх договорів, які гарантують, що донори заявляють про свою готовність бути частиною гарантій прав, статусу чи безпеки міжнародних відносин учасників, встановлені відповідним міжнародно-правовим актом.

 Еквівалентні приклади таких угод – Договір про Антарктику (1959), Договір про космос (1967), Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (набув чинності в 1970 р.), Будапештський меморандум (1994), Дейтонська угода (1995) Договір про заборону ядерних випробувань (1996), Мінська угода (2014) тощо.

Угоди, що поєднують як військово-політичні гарантії, так і запобігання екологічним втратам людства формують окремий кластер міжнародних багатосторонніх гарантій. 

Посилення політичної напруженості на міжнародній арені у зв'язку з кризовими явищами в Україні є предметом аналізу політологів, економістів, юристів.

 Для широкого аналізу необхідно звернутися до укладеного між росією, США, Великобританією, Україною 5 грудня 1994 року в Будапешті меморандуму про гарантії безпеки через приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (далі – Будапештський меморандум), який і стане об’єктом нашого дослідження. 

Ступінь розробки проблеми. 

Питання й проблематика Будапештського меморандуму як об’єкта політологічного аналізу відображено в працях українських й зарубіжних науковців, зокрема у працях Акімова [1], Антонова[3], Біляка [4], Ващенка [6], Гай-Нижника [7], Гнилицької [8], Гуріна [9],  Дідича [10], Кельмана  [12], Коростиняк [12],  Князєвої [13] Костенка [14], Литвиненка[15], Магомедова[16], Параниці[17], Пашкова[18] Погорєлової [19] Прийдуна [20] Святун [21] Стешенка [22], Belkin, Iurinets, Golovko, Golubeva, Pyvovar [25], Bolton, Minor [26], Ernest Petrič, Vatovec [28], Frantsuz[29], Hamidi[30], Ivzhenko[31], Lippai [33], Mian[34], Minicozzi-Wheeland[36], Pryce [37], Umland[45], Vicente[47], Yang[48] Yost [49] та ін.

Однак у своїх працях науковці й методисти не вбачають предметом дослідження особливості укладання Будапештського меморандуму

Порушені тематичні проблеми є актуальними, позаяк Україна перебуває в умовах війни. Необхідність виокремити  саме цю тему для проведення дослідження зумовлена  наявністю історичних та інформаційних прогалин. 

Мета дослідження – охарактеризувати особливості укладання Будапештського меморандуму. 

Об’єктом політологічного аналізу  є Будапештський меморандум. 

Предмет дослідження – зміст та результати підписаного документу.  

Досягнення поставленої мети передбачає необхідність розв’язання таких завдань:

• описати зміст, передумови укладення та загальний історичний контекст прийняття документа;

• охарактеризувати правовий режим документа та його місце в системі інших документів;

• установити роль персоналій, які брали учать у розробці документа; 

• надати характеристику загальній політичній ситуації в Україні та констатувати відсутність гарантій та умов захисту

• окреслити проблематику України  як без”ядерної держави;

• описати переоцінку медійних бачень. 

Для реалізації основних завдань наукової роботи було обрано такі методи дослідження:

• загальнонауковий діалектичний метод та метод аналізу дозволили дескрибувати рівень вивчення проблеми. 

• системно-структурний метод поглибив понятійний апарат дослідження.

Джерельну базу дослідження становить сукупність науково-практичної літератури з теми. 

Теоретичне значення наукової роботи полягає в тому, що в ній з’ясовано суть, передумови й наслідки укладення Будапештського меморандуму.

Практичне значення дослідження. Його результати можуть бути використані в процесі аналізу політико-парових підстав безпеки України.

Запропоноване дослідження сприятиме поглибленому вивченню важливостей міжнародних договорів 

Структура дослідження.  Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 56 сторінок.