СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА У 1957-1987 РР.

Анотація

Ідея об'єднаної Європи сягає своїм корінням у глибоке минуле; сучасні ж інтеграційні тенденції беруть початок у подіях перших повоєнних років, і розвиток єдиної Європи, безумовно, є найбільш масштабним соціальним процесом другої половини ХХ століття. Дослідженню цієї проблеми та оцінці можливих наслідків присвячено безліч наукових праць, проте дана тема залишається актуальною. Процес інтеграції європейських держав ставав все більш комплексним та складним. Стало очевидним, що європейські країни, які мають довгу історію національної державності, не схильні до федеративного устрою континенту, про який говорили багато гуманісти минулого – від домініканського ченця П'єра Дюбуа у XIV столітті до П'єра-Жозефа Прудона у XIX-м1. Як не поспішають вони і відмовлятися від своїх національних особливостей заради перетворення на єдину спільність, про що багато говорили на початку ХХ століття2. Саме тому найважливіші віхи раннього періоду інтеграції – від не залишив помітних слідів Європейського торговельного та митного союзу 1926 р. до Європейського об'єднання вугілля та сталі 1951 р. та Європейського економічного співтовариства 1957 р. – відносяться до економічної сфери, тоді як у політичній області навіть у найдраматичніші моменти не вдавалося досягти вражаючого прориву (досить згадати відмову французької Національної асамблеї ратифікувати договір про створення European Defenсe Community 1954 р.). 

Таким чином, господарська інтеграція протягом ряду повоєнних десятиліть визначала весь розвиток загальноєвропейського проекту.

Євросоюз (Європейський Союз або коротко ЄС) — це об'єднання, створене для забезпечення економічних та політичних цілей автономних країн-учасниць, до якого входять 27 держав. Міжнародне співтовариство було узаконено Маастрихтським договором, підписаним 1992 року в Нідерландах і набравши чинності 1993 року.

Перші спроби об'єднати європейські землі було зроблено Римської імперією. Потім утворилася Франкська Держава, а вже після Священна Римська Імперія. Але всі перераховані вище освіти припиняли своє існування на політичній карті. Причиною розпаду імперій було прагнення окремих народів незалежності. Через що і виникали конфлікти та війни. За таких обставин утримувати владу було дуже складно, тому результатом усіх великих історичних імперій неминуче був крах, а основу лежали імперські погляди політичних лідерів і завойовників.

Першим прототипом ЄС стало Європейське об'єднання вугілля та сталі, засноване у 1957 році на Паризькій конференції. Цей союз був створений для об'єднання металургійної, вугільної та залізничної промисловості Бельгії, Італії, Нідерландів, Люксембургу, ФРН, Франції.

У тому ж році було засновано Європейське економічне співтовариство, до якого одразу приєдналося 20 країн. Метою цього об'єднання була економічна інтеграція для створення спільного ринку, де товари, послуги, трудові ресурси та капітали могли вільно переміщатися через кордони країн-учасниць. ЄЕС був узаконений Римським договором і проіснував аж до 1993 року. Саме тоді ЄЕС перетворився на Євросоюз у нашому сучасному розумінні.

Виникненню Європейського Союзу побічно сприяло багато чинників. Це і падіння соціалістичного ладу, що панує в деяких європейських державах, і безпосередньо розвал СРСР.

Європейський Союз (ЄС) розпочав свій розвиток після Другої світової війни, коли Європа зіткнулася з необхідністю забезпечення миру, стабільності та економічного розвитку. Перші етапи створення ЄС пов'язані з ініціативами щодо забезпечення миру та зміцнення економічного співробітництва. Одним із ключових моментів було створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЕСУС) у 1951 році шістьма країнами: Францією, Німеччиною, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом. Це була перша спільнота, яка пізніше стала основою для ЄС.

Ще одним важливим етапом було створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) у 1957 році за Римськими договорами, підписаними Францією, Німеччиною, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом. Цей договір створив зону вільної торгівлі між учасниками та встановив основи економічної єдності.

Важливим кроком до створення ЄС було також підписання Єдиного європейського акту у 1986 році, який встановив терміни для створення єдиного внутрішнього ринку, усуваючи митні бар'єри та інші перешкоди для вільного переміщення товарів, послуг, капіталу та людей.

У 1992 році було підписано Маастрихтський договір, який створив Європейський Союз, об'єднав ЄСУС, ЄЕС та інші елементи європейської співпраці. Цей договір також проголосив цілі політичного та економічного союзу, включаючи валютний союз та створення спільної валюти – євро.

Ці перші етапи створення ЄС сформували основи для сьогоднішнього Європейського союзу, який є унікальним проектом щодо забезпечення миру, стабільності та процвітання в Європі.

Ступінь розробки проблеми. 

Питання й проблематика створення та розвитку європейського співтовариства у 1957-1987 як об’єкта політологічного аналізу відображено в розвідках зарубіжних науковців, зокрема у працях Arnaiz, A.S., Llivina, C.A.  [1], Barav, Ami [2], Baumüller, J.; Grbenic, S. [3], Bebr, Gerhard. [4], Boll, H. L. [5], Bonsignore, M. R., Randerath, W., Riha, R., Smyth, D., Gratziou, C.,Gonçalves, M., & McNicholas, W. T. [6], Bonsignore, M. R., Randerath, W., Schiza, S., Verbraecken, J., Elliott, M. W., Riha, R., Barbe, F., Bouloukaki, I., Castrogiovanni, A., Deleanu, O., Gonçalves, M., Leger, D., Marrone, O., Penzel, T., Ryan, S., Smyth, D., Teran-Santos, J., Turino, C., & McNicholas, W. T. [7], Brack, N., Coman, R., Crespy, A. [8], Cloots, E. [9], Cooper, R. [13], de Villiers, Ch.; La Torre, M.; Molinari, M., [14], d'Ortho, M. P., Nobili, L., Paiva, T., Pollmacher, T., Riemann, D., Zucconi, M., Hill, E. A., Arnardottir, E. S., & Parrino, L. [17], Drinóczi, T. [18, 19], F.M. Besselink, L. [22,23], Fiott, D. [24], Fischer, J., Dogas, Z., Bassetti, C. L., Berg, S., Grote, L., Jennum, P., Levy, P., Mihaicuta, S., Nobili, L., Riemann, D., Puertas Cuesta, F. J., Raschke, F., Skene, D. J., Stanley, N., Pevernagie, D.[25], Hummel, K.; Jobst, D. [26], Jouvet, M., & Michel, F. [27], Kaminska, I. [28], Krajewski, M. [29], Krasner, S. D. [30], Kreuder-Sonnen, C., Zangl, B. [31], Lefebvre, M. [32], Lehne, S. [33], Nicolaidis, K. [36], Odobaša, R. [37], Odobaša, Rajko & Marošević, Katarina [38], Pevernagie, D., Bassetti, C., Peigneux, P., Paunio, T., McNicholas, W. T., Dogas, Z., Grote, L., Rodenbeck, A., Cirignotta, F.,Opferkuch, K, et al. [39], Paris, D. [40], Rodrigues, M.J. [43], Štriga, T., [44], Stumpf, I. [45], Žigman, A., [46] та ін.

Однак у своїх працях науковці й методисти не вбачають предметом дослідження етапи утворення ЄС на первинних зрізах діяльності. 

Порушені тематичні проблеми є актуальними, позаяк необхідно розуміти подальший розвиток ЄС, опираючися на первинні етапи його утворення. 

Мета дослідження – охарактеризувати особливості створення та розвитку європейського співтовариства у 1957-1987. 

Об’єктом політологічного аналізу  є первинні етапи створення та розвитку європейського співтовариства у 1957-1987.

Предмет дослідження – зміст та результати створення об’єднання. 

Досягнення поставленої мети передбачає необхідність розв’язання таких завдань:

• описати зміст, передумови Римських договорів (1957 рік) як першого етапу становлення ЄС;

•  охарактеризувати процеси приєднання нових членів;

• установити роль Єдиного Європейського акту (1986 рік) як прискорення процесу європейської інтеграції;

• надати характеристику правовим віхам розвитку ЄС;

• проаналізувати інституційну систему;

• описати юридичну природу правових віх розвитку.  

Для реалізації основних завдань наукової роботи було обрано такі методи дослідження:загальнонауковий діалектичний, аналізу й синтезу,  системно-структурний методи. 

Джерельну базу дослідження становить сукупність науково-практичної літератури з теми. 

Теоретичне значення наукової роботи полягає в тому, що в ній з’ясовано суть ЄС на початку утворення.

Практичне значення дослідження. Його результати можуть бути використані в процесі аналізу політико-парових підстав утворення ЄС.

Запропоноване дослідження сприятиме поглибленому вивченню важливостей міжнародних утворень.  

Структура дослідження.  Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 56 сторінок.