СХІДНА ПОЛІТИКА ФРН (ВІД СЕРЕДИНИ XX СТ. – ДО СЬОГОДЕННЯ)

Анотація

Актуальність дослідження. Німеччина як впливовий суб’єкт на міжнародній арені, залишалася і продовжує залишатися в полі зору міжнародного середовища. Налагодження відносин із країнами Східної Європи протягом багатьох років зберігається актуальним пріоритетом зовнішньої політики Німеччини, оскільки дане співробітництво має як економічну зацікавленість для Німеччини (про що свідчить обмін в сфері торгівлі, вклад в енергетичну складову), так і геополітичну (оскільки в Східній Європі дуже часто відбуваються конфлікти, які призводять до  порушення миру та стабільності в Європі загалом). 

Варто зазначити, що «Східна політика» Німеччини ще на самому початку впровадження мала значний успіх, адже саме завдяки ній німецький уряд зміг подолати кризові ситуації та нарешті обʼєднати Західну та Східну частини Німеччини. Дана політика стала точкою відліку до побудови нових відносин із обома частинами Німеччини. Крім цього, були нарешті налагоджені відносини із Польщею, Чехословаччиною та багатьма країнами колишнього Радянського Союзу.  «Східну політику» можна визначити як різноманітну у своєму прояві. Вона намагається створити атмосферу мирного співіснування в Європі, створюючи демократичне середовище, але при цьому прагне закріпити свій вплив у країнах Східної Європи.

Східноєвропейська політика не могла не захопити й Україну як вектор, на який наразі акцентовано найбільше уваги. Війна в нашій країні сподвигла Німеччину до перегляду стратегії ведення «Східної політики» та Стратегії національної безпеки. Німеччина, як лідер на міжнародній арені не змогла залишитися осторонь і саме тому з 2014 року виступала і продовжує виступати посередником між Україною та Росією, збагнувши нарешті, що налагодження  відносин із Росією усі ці роки було помилкою. На сьогоднішній день, співпраця з Україною є ключовою задачею в рамках східноєвропейської політики Німеччини. Через загострення ситуації в нашій країні та з кінцем спокою в Європі, співпраця між обома країнами спрямована на такі ключові сфери як економічна, військова, гуманітарна, енергетична і т.д. Німеччина виступає також головним актором на міжнародній арені на шляху до європейської інтеграції. Саме завдяки порадам та допомозі від німецького уряду, Україні вдалося підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, а іншим країнам стати повноправними членами Співтовариства (Польщі, Словаччині. Угорщині і т.д.). 

Наостанок, можна додати, що «Східна політика» Німеччини, як обʼєкт дослідження є надзвичайно актуальною також і завдяки тому, що Східна Європа, зокрема Україна, наразі стикнулися із проблемою міграції населення. Тож міжнародне суспільство спостерігає за тим, як ключовий лідер в Європі – Німеччина намагається врегулювати дану ситуацію та всіма силами допомагає українським біженцям, надаючи їм комфортні умови для життя. 

Тож, як можна зрозуміти, що саме геополітична нестабільність Східної Європи та Німеччина як лідер у врегулюванні конфліктів та забезпеченні стабільності в даному регіоні, приковує увагу дослідників до аналізу даної теми. 

Аналіз джерел дослідження та публікацій. До аналізу «Східної політики» Німеччини залучені як вітчизняні, так і іноземні фахівці з наукової спільноти. Значний внесок в дослідження даної тематики внесли такі вітчизняні вчені як: А. Мартинов [17,18], І. Куса [15], Г. Харлан [32,33,34], О. Дзюба [6], Є. Жуков [7], С. Сокол [27], С. Стельмах [29] та інші. 

Серед іноземних дослідників можна виділити таких: S. Kieninger [40,41], C. Unger [51], H. Wentker [52], P. Merseburger [43], H. Palmer [45], R. Reagan [46] та інші. 

Метою дослідження є розкриття особливостей ведення «Східної політики» Німеччини за правління різних канцлерів у період з 1969–2024 рр.  та зʼясування ролі України в даній політиці. 

Згідно поставленої мети були сформовані такі завдання:

• Проаналізувати тернистий шлях «засновника» «Нової східної політики» В. Брандта від емігранта до посади канцлера ФРН;

• Окреслити основні положення «Нової східної політики» за правління В. Брандта; 

• Виділити ключі успішної реалізації «Східної політики» В. Брандта та її вплив на інші країни; 

• Розкрити зовнішньополітичні пріоритети «Східної політики» Г. Шмідта та Г. Коля;

• Зʼясувати ключові засади «Східної політики» Г. Шредера;

• Дослідити характер німецько-українських відносин за правління А. Меркель; 

• Висвітлити німецьку позицію в російсько-українській війні та пріоритети українсько-німецького співробітництва у 2023–2024 рр..

Хронологічні та географічні рамки дослідження. Дана тема охоплює країни Східної Європи та період з 1969–2024 рр..

Обʼєктом дослідження є Східноєвропейська політика Німеччини у різні роки. 

Предметом дослідження є реалізація Східної політики Німеччини такими відомими канцлерами як В. Брандт, Г. Шмідт, Г. Коль, Г. Шредер, А. Меркель та О. Шольц. 

Методи дослідження. У процесі вивчення та аналізу даної теми були використані загальновідомі наукові  методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення, пояснення) та порівняльно-історичні.

Практичне значення дослідження. Матеріали дослідження можна використовувати при вивченні історії розвитку відносин Німеччини із країнами Східної Європи. Дана інформація може бути використана під час підготовки до семінарських занять із таких дисциплін як «Політологія», «Зовнішня політика Європи», «Історія міжнародних відносин», а також для ознайомлення учням 5–11 класів. 

Структура і обсяг бакалаврської роботи. Робота складається із переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, девʼяти підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків та списку використаних джерел та літератури (52 позиції). Загальний обсяг бакалаврської роботи становить 80 сторінок, з них 71 сторінка основного змісту дослідження.