ВІДЕНСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН: НОВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ДИПЛОМАТІЇ ДЕРЖАВ ЄВРОПИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Актуальність теми дослідження. У ХХІ столітті розвиток доброзичливих міжнародних зв’язків, вигідного партнерства між державами, вирішення міжнародних спорів та зіткнень, питання підтримки миру та безпеки, удосконалення дипломатичних інструментів є одними з ключових завдань міжнародних відносин, зокрема й дипломатії. Дипломатія сягає своїми коренями сивої давнини, коли вона суттєво відрізнялась своїми методами, формами та інструментами від сьогодення. Дипломатична практика має глибоку та насичену історію, яка включає в себе низку дипломатів-професіоналів, які сприяли її розвитку, важливі та значущі події тощо. Однією з таких подій є Віденський конгрес, який поклав початок новій системі міжнародних відносин.

По закінченню епохи війн Наполеона Європа переживала скрутні часи, адже зазнала низки матеріальних та людських втрат. Тому європейські держави потребували стабілізації міжнародних відносин та нового ковтка повітря. Віденський конгрес 1814 – 1815 рр., вніс певну новизну у функціонування міжнародних відносин, ухваливши ряд рішень, які мали значний вплив на подальший розвиток міжнародного співробітництва. Дійство, яке відбувалося в столиці Австрії, стало одним з визначних подій в історії міжнародних відносин.

Конгрес став завершенням наполеонівських війни та початком функціонування нової системи міжнародних відносин. Між учасниками конгресу точилися запеклі дискусії щодо майбутнього світовлаштування: було прийнято низку рішень, які визначили подальший розвиток подій та вплинули на дипломатичну діяльність, «перекроїли» карту Європи, розподіливши між собою пріоритетні для кожної держави території тощо. ХІХ століття стало важливим періодом в історії міжнародних відносин, події якого, внесли значні зміни в європейську політику міждержавної взаємодії. 

Віденський конгрес став подією міжнародного значення, зібравши професійних дипломатів та європейських політиків того часу для адаптації післявоєнного світового порядку.

У сучасному контексті міжнародних відносин актуальними є територіальні, етнічні та національні питання. Таким чином, Віденський конгрес слугує хорошим прикладом з історії для переосмислення та вирішення конфліктів сучасності.

Основним результатом даного конгресу стало формування нової системи міжнародних відносин – Віденської системи міжнародних відносин, відомої ще під назвою «європейський концерт». Нова система міжнародних відносин, заключні акти міжнародних зібрань розвиток дипломатичної практики держав – все це мало значний ефект на всесвітню історію та історію міжнародних відносин, зокрема. Віденська система міжнародних відносин залишається об’єктом уваги багатьох дослідників, які досліджують її окремі аспекти, зокрема, і сам Віденський конгрес, рішення якого, зробили значний внесок у створення основ для міжнародної стабільності та співпраці.

Тому актуальним є дослідження Віденської системи міжнародних відносин та її ключових подій як основ для розвитку міждержавних відносин та становлення дипломатії тогочасних держав, інструментарієм яких активно користуються дипломати на міжнародній арені сьогодні.

Аналіз останніх джерел та публікацій. Для дослідження даної проблематики ми залучили роботи та дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. 

На окрему увагу заслуговують робити українського дослідника В. Г. Ціватого, який висвітлює передумови, хід подій та результати Віденського 1814 – 1815 рр., а також аналізує дипломатичну діяльність європейських держав [27-33]. Роботи Л. Герасіної [6] та О. Коппель [15] описують еволюцію міжнародних систем, зокрема Віденської системи міжнародних зносин. Питання розвитку дипломатичної практики держав Європи вивчають наступні дослідники: Л. Городинська [7], О. Григор [8] та Л. Заболотна [12].

У зарубіжній науковій думці результати «танцюючого конгресу» вивчають А. Еміні та А. Марлеку [40], К. Дюпонт [38] тощо.

Тому, окреслене коло досліджень дало змогу якнайповніше дослідити питання взаємозв’язку Віденського конгресу, нової системи міжнародних відносин та нової сторінки у розвитку дипломатії держав Європи ХІХ – початку ХХ століття.

Метою роботи є дослідження Віденського конгресу та Віденської системи міжнародних відносин як нового етапу розвитку дипломатії держав Європи ХІХ – початку ХХ століття.

Визначена мета передбачає вирішення наступних завдань:

• дослідити Віденський конгрес 1814 – 1815 рр. як основу формування нової системи міжнародних відносин;

• охарактеризувати «Європейський концерт» – боротьбу за розподіл сфер впливу;

• розглянути форми та методи дипломатії періоду ХІХ століття.

• вивчити дипломатичний протокол у період Віденської системи міжнародних відносин, зокрема положення про дипломатичних агентів у Віденському регламенті 1815 року та Аахенському протоколі 1818 року;

• висвітлити функціонування Віденської системи міжнародних відносин;

• розкрити значення та роль Віденського конгресу у формуванні нової системи міжнародних відносин.

Об’єктом дослідження є Віденська система міжнародних відносин.

Предметом дослідження є Віденський конгрес як перше міжнародне зібрання дипломатичного характеру та рішення, прийняті главами європейських держав у ході конгресу.

Методи дослідження базуються на принципах історизму та об’єктивності. Під час дослідження було використано загальнонаукові та історичні методи пізнання: конкретно-пошуковий, порівняльно-історичний, метод узагальнення та систематизації.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що матеріали дослідження створюють підстави для подальшого вивчення та аналізу розвитку дипломатичної діяльності та міжнародної взаємодії європейських держав. Результати дослідження можуть бути використані на уроках всесвітньої історії у школах та в лекційних курсах: Історія міжнародних відносин, Історія дипломатії, Історія дипломатичного протоколу, Дипломатичний протокол та етикет, Дипломатична та консульська служба тощо.

Апробація результатів роботи.

Основні положення роботи висвітлювались у доповідях конференцій.

«Роль Віденського конгресу (1814 – 1815 рр.) у формуванні багатосторонньої дипломатії» на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні тенденції міжнародних відносин» 21 грудня 2021 р. в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновку  та списку використаних джерел та літератури (43 позиції). Загальний обсяг роботи становить 56 сторінок.