Війна Росії проти України і трансформація євроатлантичної архітектури безпеки
Анотація
Актуальність теми. Сучасна система міжнародних відносин переживає
період фундаментальної турбулентності, епіцентром якої стала
європейська частина континенту. Збройна агресія Російської Федерації
проти України, що розпочалася у 2014 році з окупації Кримського
півострова та частини Донецької і Луганської областей, а 24 лютого 2022
року переросла у повномасштабне вторгнення, стала каталізатором
незворотних змін у глобальному безпековому середовищі. Ці події не
лише зруйнували постбіполярний світопорядок, що формувався після
закінчення «холодної війни», але й поставили під сумнів дієвість
ключових міжнародно-правових механізмів стримування агресії.
Актуальність дослідження зумовлена тим, що війна в Україні виявила
критичні структурні дисбаланси євроатлантичної архітектури безпеки.
Інструменти, створені для запобігання конфліктам у ХХ столітті —
зокрема в рамках ООН та ОБСЄ —виявилися неефективними перед
обличчям держави-агресора, яка володіє ядерним потенціалом і правом
вето в Раді Безпеки ООН. Цеактуалізувало дискусію щодо необхідності
реформування системи колективної безпеки, зокрема перегляду
стратегічних документів НАТО та ЄС [102; 151].
Історичні передумови нинішньої кризи сягають корінням у нехтування
Російською Федерацією принципами Гельсінського заключного акту та
Будапештського меморандуму 1994 року. Фактичне невиконання
гарантами безпеки України своїх зобов’язань спричинило кризу довіри до
інституту міжнародних гарантій як такого [17]. Це змусило провідних
акторів євроатлантичного простору переглянути свої підходи до оборони:
НАТОуновійСтратегічній концепції 2022 року визнало РФ«найбільшою
і прямою загрозою» [102], Європейський Союз вперше в історії активував
механізми Європейського фонду миру (EPF) для надання летальної зброї
4
третій країні [22], а традиційно нейтральні Швеція та Фінляндія
ініціювали процес вступу до Північноатлантичного альянсу [53].
Отже, дослідження трансформації євроатлантичної безпеки під впливом
російсько-української війни є критично важливим для розуміння контурів
майбутнього світового порядку та визначення місця України в новій
системі координат.
Об’єктом дослідження є євроатлантична архітектура безпеки як
сукупність міжнародних інститутів, нормативно-правових актів та
військово-політичнихмеханізмів, щорегулюютьбезпековувзаємодію
держав Європи та Північної Америки.
Предметом дослідження виступають процеси трансформації стратегій,
інституційних засад та механізмів функціонування євроатлантичної
системи безпеки під безпосереднім впливом російсько-української війни.
Метадослідженняполягає у комплексному аналізі впливу російської
агресії на архітектуру євроатлантичної безпеки, виявленні ключових
тенденцій її перебудови, а також у визначенні перспектив формування
нової моделі безпеки в Європі за участі України.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1. З’ясуватисутність, генезу та інституційні засади євроатлантичної
архітектури безпеки у період до 2014 року.
2. Проаналізувати руйнівний вплив російської агресії на систему
міжнародного права та механізми стримування (криза ООН, ОБСЄ,
Будапештського формату).
3. Дослідити еволюцію стратегічних підходів НАТО та ЄС у відповідь на
військові виклики з боку РФ (аналіз Стратегічної концепції НАТО 2022
р. та «Стратегічного компасу» ЄС).
4. Оцінитирольвійськово-технічної допомоги країн Заходу (формат
5
«Рамштайн») як прообразу нових ситуативних безпекових альянсів.
5. Визначитиможливісценарії повоєнного устрою Європи та оптимальні
моделі гарантій безпеки для України.
Методологічна база дослідження. Для досягнення мети та вирішення
завдань у роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних
методів. Системний підхід дозволив розглянути архітектуру безпеки як
цілісний організм, що складається з взаємопов'язаних елементів (НАТО,
ЄС, національні уряди). Історико-генетичний метод використано для
аналізу передумов виникнення кризи безпекової системи. Інституційний
метод застосовано для вивчення змін у функціонуванні міжнародних
організацій (НАТО, ЄС,ОБСЄ).Компаративний(порівняльний)аналіз дав
змогу зіставити стратегічні документи Альянсу до та після початку
повномасштабного вторгнення. Метод сценарного прогнозування
використано для окреслення перспектив інтеграції України до
євроатлантичних структур.
Ступінь наукової розробки проблеми. Питання трансформації
безпекового середовища знаходяться в центрі уваги вітчизняних та
зарубіжних науковців. Теоретико-методологічні засади міжнародної
безпеки та вплив війни на світовий порядок досліджують провідні
українські вчені: В. Горбулін, О. Литвиненко, С. Пирожков, Г.
Перепелиця, Є. Магда. У їхніх працях [2; 4] акцентується увага на
гібридному характері російської агресії та необхідності побудови нової
системи стримування. Серед західних дослідників варто виділити праці
представників школи політичного реалізму та лібералізму (Дж.
Міршаймер, Дж. Най, Ф. Фукуяма), а також сучасних аналітиків (Т.
Снайдер, Е. Лукас, Л. Фрідман), які розглядають війну в Україні як
екзистенційну боротьбу демократії проти авторитаризму [51; 122; 136].
Окремий пласт джерел становлять аналітичні звіти провідних мозкових
6
центрів (Atlantic Council, RAND Corporation, Chatham House, Центр
Разумкова), які оперативно відстежують зміни у військовій стратегії
НАТО[5; 119]. Водночас, динамічність подій вимагає постійного
оновленнянауковогоаналізу,особливовконтекстіподій2023–2024років.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в
магістерській роботі здійснено спробу комплексногопереосмислення
архітектури євроатлантичної безпеки через призму повномасштабної
війни 2022–2024 років. Зокрема:
• уточненопоняття«комплекснихгарантійбезпеки»длядержав,що
перебувають у «сірій зоні» безпеки;
• набулоподальшогорозвиткудослідженнятрансформаціїНАТОвід
формату експедиційних операцій до стратегії колективної оборони
східного флангу;
• впершепроаналізованоефективність ситуативних коаліцій (формат
«Рамштайн»)якальтернативитрадиційнимбюрократизованим
альянсам.
Практичне значення дослідження. Результати роботи можуть бути
використані при розробці рекомендацій для зовнішньополітичних
відомств Українищодоєвроатлантичноїінтеграції, атакож унавчальному
процесі при викладанні дисциплін «Міжнародна безпека» та
«Геополітика».
