Міжнародні комунікації ЮНЕСКО:становлення,сучасність, перспективи розвитку

Анотація

Усучасному світі, де інформаційні технології та комунікаційні процеси
визначають глобальну динаміку соціально-економічного розвитку, роль
міжнародних організацій у регулюванні цих сфер набуває особливого
значення. Тема "Міжнародні комунікації ЮНЕСКО: становлення, сучасність,
перспективи розвитку" є актуальною в контексті зростаючої цифрової
нерівності, поширення дезінформації та геополітичних змін, які впливають на
глобальний інформаційний порядок. Згідно з даними ЮНЕСКО, 73% жінок
стикаються з онлайн-насильством, а 86% злочинів проти журналістів
залишаються безкарними, що підкреслює необхідність посилення
міжнародних зусиль у сфері комунікацій. Крім того, лише 12% дослідників у
сфері штучного інтелекту є жінками, а 70% мов світу перебувають під
загрозою зникнення, що свідчить про кризу різноманітності та інклюзивності
в цифровому просторі. Нещодавні події, такі як оголошення Сполученими
Штатами Америки про вихід з ЮНЕСКО у липні 2025 року (з ефективною
датою 31 грудня 2026 року), мотивоване критикою політики організації щодо
DEI (різноманітність, рівність, інклюзивність) та інших аспектів, ще більше
актуалізують тему, оскільки це може вплинути на фінансування та
ефективність програм з розвитку комунікацій. У контексті Цілей сталого
розвитку ООН (SDGs), зокрема SDG 16 (мир, справедливість та сильні
інституції), ЮНЕСКО виступає ключовим у просуванні інформації як
суспільного блага, що робить аналіз її комунікаційних стратегій невід'ємною
частиною розуміння глобальних викликів.
Актуальність теми також зумовлена швидким розвитком цифрових
технологій, включаючи штучний інтелект (ШІ), який створює нові ризики для
свободи вираження та доступу до інформації. ЮНЕСКО активно реагує на ці
виклики через ініціативи, такіяк конференція "Інтернет для довіри"(2023 рік),
4
де обговорювалися глобальні рекомендації щодо регулювання цифрових
платформ для захисту свободи вираження. У 2025 році заплановано
Глобальний тиждень медіа- та інформаційної грамотності (Global Media and
Information Literacy Week) у Колумбії, що підкреслює фокус на цифрових
компетенціях. Для України, як країни в перехідному стані з активними медіа
реформами, вивчення досвіду ЮНЕСКО є особливо релевантним, оскільки
організація підтримує проекти з розвитку медіа в постконфліктних
суспільствах. Таким чином, дослідження сприяє не лише теоретичному
розумінню, але й практичним рекомендаціям для національної політики в
сфері комунікацій.
Об'єктом дослідження є міжнародні комунікаційні процеси в рамках
діяльності ЮНЕСКО як спеціалізованої агенції ООН. Цей об'єкт охоплює
глобальні механізми регулювання інформації, медіа-розвитку та культурного
обміну, що формуються з моменту заснування організації у 1945–1946 роках.
ЮНЕСКО, як платформа для міжнародного співробітництва, інтегрує
комунікації з освітою, наукою та культурою, сприяючи досягненню миру
через вільний потік інформації.
Предметом дослідження є еволюція міжнародних комунікацій
ЮНЕСКО, включаючи їх становлення, сучасний стан та перспективи
розвитку. Це передбачає аналіз ключових програм, таких як Міжнародна
програма розвитку комунікацій (IPDC), заснована у 1980 році для підтримки
медіа в країнах, що розвиваються, країнах у перехідному періоді та
постконфліктних ситуаціях. Предмет також охоплює історичні дебати, як-от
Новий світовий інформаційний та комунікаційний порядок (NWICO) 1970-х
років, сучасні ініціативи з медіа- та інформаційної грамотності (MIL) та
майбутні стратегії в контексті цифрової трансформації.
Метою магістерської роботи є комплексний аналіз становлення,
сучасного стану та перспектив розвитку міжнародних комунікацій ЮНЕСКО
5
з метою виявлення ключових тенденцій та формулювання рекомендацій для
посилення їх ефективності в глобальному контексті.
Для досягнення мети поставлено такі завдання:
Дослідити історичні етапи становлення комунікаційних програм
ЮНЕСКО,включаючи роль NWICOта створення IPDC.
Проаналізувати сучасний стан сектору комунікацій та інформації
ЮНЕСКО,закцентом на програми з свободи вираження, безпеки журналістів
та цифрової інклюзивності.
Оцінити виклики, такі як дезінформація, онлайн-насильство та
геополітичні фактори (наприклад, вихід США з організації).
Визначити перспективи розвитку, враховуючи інтеграцію з SDGs та
роль ШІ в комунікаціях.
Розробити рекомендації для країн, що розвиваються, включаючи
Україну, щодо співпраці з ЮНЕСКО в сфері медіа-розвитку.
Методологічна база дослідження ґрунтується на системному підході,
що поєднує історичний, компаративний та аналітичний методи. Історичний
метод застосовується для реконструкції етапів становлення комунікацій
ЮНЕСКО на основі первинних документів. Компаративний метод дозволяє
порівняти минулі та сучасні стратегії, наприклад, NWICO з сучасними
ініціативами MIL. Аналітичний метод використовується для оцінки звітів та
програм, таких як щорічні звіти IPDC. Крім того, застосовується контент
аналіз офіційних документів ЮНЕСКО та вторинних джерел для виявлення
тенденцій.
Ступінь дослідженості теми є досить високим у історичному аспекті,
але меншрозвиненимщодосучаснихперспектив.Класичніроботи,такіякзвіт
МакБрайда (1978) про NWICO, заклали основу для аналізу глобальної
нерівності в комунікаціях. Сучасні дослідження, наприклад, статті в журналі
6
"International Journal of Cultural Policy" про ідеологічні аспекти політики
ЮНЕСКО(2022), фокусуються на різноманітності та космополітизмі. У 2024
році опубліковано аналіз звіту ЮНЕСКО про освіту 2030, що торкається
комунікаційних аспектів. Водночас, ступінь дослідженості перспектив
розвитку в контексті ШІ та геополітичних змін є обмеженим, оскільки
більшість публікацій зосереджені на минулих дебатах, а не на прогнозах.
Українські дослідники, такі як автори праць з медіа-політики, рідко
інтегруютьдосвід ЮНЕСКОвнаціональнийконтекст,щостворюєпрогалину.
Джерелами дослідження слугують офіційні документи ЮНЕСКО,
включаючи статут організації (1945), звіти IPDC (щорічні, доступні на сайті
організації), матеріали конференцій, як-от "Інтернет для довіри" (2023).
Вторинні джерела охоплюють академічні видання: статті в JSTOR про
комунікації ЮНЕСКО, монографії про NWICO (наприклад, Lee, 1970-і роки).
Такожвикористовуються звіти ООНпроSDGsтановинивід надійнихджерел,
таких як New York Times та Nature щодовиходуСША. Усього проаналізовано
понад 50 джерел, переважно англійською та французькою мовами, з акцентом
на первинні матеріали для забезпечення достовірності.
Наукова новизна роботи полягає в інтегративному аналізі перспектив
розвитку комунікацій ЮНЕСКО з урахуванням сучасних викликів, таких як
вплив ШІ на медіа-грамотність та геополітичні зрушення. На відміну від
існуючих досліджень, що фокусуються на історичних аспектах, ця робота
пропонує прогнозні моделі на основі стратегій ЮНЕСКО до 2030 року,
інтегруючи рекомендації для країн у перехідному періоді. Новизна також у
застосуванні компаративного підходу до оцінки ефективності IPDC в
контексті SDGs, що може слугувати основою для подальших емпіричних
досліджень.
Апробація роботи: матеріали науково-практичної конференції «Освіта
і наука» (м. Київ, 7–11 квітня 2025 р.).– К. :УДУ імені Михайла Драгоманова,
2025.