«Інформаційний фронт України в умовах повномасштабної війни 2022 р.»
Анотація
Актуальність теми дослідження. Вивчення інформаційного простору є
надзвичайно важливою та актуальною проблемою у сучасному світі через
глобальну цифровізацію, зростання кіберзагроз і вплив інформаційних
технологій на всі сфери життя, зокрема й в площині міжнародних відносин.
Інформація визначає громадську думку, політичні процеси, економічні рішення
та навіть соціальну поведінку людей. Маніпуляції у медіа, соціальних мережах
та онлайн-платформах можуть призводити до серйозних наслідків, включаючи
дестабілізацію державних структур, розкол у суспільстві та посилення
конфліктів.
Хоча сучасні технології прогресують та здебільшого спрощують життя людства,
на разі ми можемо спостерігати, що виникли нові форми загроз: кібератаки,
витоки персональних даних, поширення фейкових новин та інформаційні війни.
Захист національного інформаційного простору стає стратегічним завданням
кожної держави.
У контексті міжнародних відносин та військових конфліктів інформаційний
простір використовується як інструмент ведення гібридних воєн.
Дезінформаційні кампанії спрямовані на підрив довіри до урядів, розпалювання
паніки та маніпуляцію громадською свідомістю. Соціальні мережі стали
основним джерелом інформації для мільйонів людей. Зараз будь-хто може
поширити вірну або фейкову інформацію через мас-медіа та вплинути на думку
громадян, змусити їх змінити позиції щодо певних ситуацій, новин. Державам
варто обмежувати доступ до об'єктивних даних і сприяти поширенню фейкових
новин, адже це створює можливості для розгортання конфліктів й напруги між
усіма користувачами та водночас, породжують ризики зловживання
персональними даними.
На даному етапі, держави та міжнародні організації розробляють закони, що
регулюють кібербезпеку, конфіденційність даних, боротьбу з фейками та захист
4
інформаційнихправгромадян.Цестаєключовимаспектомзабезпеченнябезпеки
та стабільності у цифрову епоху.
Якщо поглянути на інформаційний простір на початку повномасштабного
вторгнення росії в Україну, то можемо з'ясувати, що перед безпекою у сфері
міжнародних відносин постало багато викликів та загроз, оскільки російсько
українська війна у 2022 р. стала не просто збройним, а й інформаційним
конфліктом глобального масштабу. Все частіше у міжнародних конфліктах
набирають обертів так звані– «гібридні війни», де інформація використовується
як зброя для впливу на суспільну думку, політичні процеси та поведінку
міжнародних гравців. Вивчення цього процесу є надзвичайно важливим для
розуміння ефективності протидії інформаційним загрозам.
Починаючи з 24 лютого 2022 року, російська Федерація, далі РФ, посилила свій
агресивний метод ведення війни, завдяки застосування інформаційно
психологічної боротьби з використанням широкого арсеналу маніпулятивних,
пропагандистських прийомів, кібератак та дезінформації. Інформаційна війна,
яку веде росія проти України є новим елементом у теоретичних дослідженнях
міжнародних відносин. Це вимагає переосмислення традиційних понять сили,
суверенітету та безпеки у глобалізованому світі, де інформація стає зброєю
військової та економічної потужності.
На нашу думку, інформаційний простір став інструментом координації дії
міжнародних організацій таких, як ООН, НАТО, ЄС та інших іноземних урядів.
Протидія дезінформації, розвінчання фейків і підтримка незалежних ЗМІ– стали
важливим інструментом для подальшої міжнародної комунікації й співпраці.
Тож, Україна навпаки, продемонструвала всім на світовій арені, що інформація
може бути використана для формування коаліцій, залучення допомоги та
посилення тиску на агресора. Іншим державам точно стане корисним
український досвід, адже кризові ситуації у політиці– є неминучі.
5
Дослідженням питань інформаційної безпеки та проблеми захисту
національного інформаційного простору займалися наступні науковці :
Марущак А. «Питання ефективності діяльності державних органів у сфері
захисту інформаційного простору України»- це аналіз результатів роботи
державних структур, таких як : СБУ, РНБО, Мінцифри, Нацрада з питань ТБ і
радіомовлення. Автор розбирає їхню діяльність стосовно протидії
інформаційним загрозам; розглядає недоліки правового регулювання та
пропонує шляхи підвищення ефективності захисту інформаційного простору
України.
КормичБ.«Інформаційнабезпека:організаційно-правовіоснови»-цедетальний
огляд системи інформаційної безпеки, її структуру, а також принципи державної
політики, нормативно-правову базу та функції органів влади. Значна увага
приділена організації захисту інформації в органах державної влади.
Ліпкан В. «Інформаційна безпека як складова національної безпеки України»
це дослідження взаємодії держави, громадян і суспільства загалом. Автор
пояснює, які загрози виникають на кожному рівні, які потреби має держава й
громадянин у доступі до достовірної інформації, а також пропонує різні способи
як захистити інформацію від її витоку.
Петрик В. «Сутність інформаційної безпеки держави, суспільства та особи»
детально розглядає механізми інформаційних війн, фейки, пропаганду,
маніпуляції, психологічні операції, роль медіа у війнах, технології російської
пропаганди.
Проблемні питання забезпечення інформаційної безпеки в Україні від моменту
проголошення незалежності у 1991 році до сьогодення досліджували наступні
історики, політологи та науковці :
Р. Лук’янчук– один з перших дослідників після проголошення незалежності
України, хто досліджував інформаційну політику, державне управління
6
інформаційною безпекою, моделі протидії інформаційним загрозам; писав про
інфопростір та його регулювання в умовах гібридних загроз.
А. Бабенко, В. Гавловский, Д. Дубов, В. Номоконов, М. Погорецький, В.
Шеломенцев–малисхожіпоглядитаоднунайголовнішу тему своїх досліджень:
Безпека інформаційного простору. Їхні джерела, які є важливими для
формування думок про інформаційну систему України та кібербезпеку держави,
тому всі їхні праці додані до списку джерел в кінці дослідження.
Безліч іноземних журналістів та істориків дають оцінку російсько-українській
війні і нам важливо аналізувати їхні роботи для порівняння стратегій та досвіду
інших країн (США, Естонія, Ізраїль), аби перейняти кращі міжнародні практики
кіберзахисту; зрозуміти, як глобальні структури (НАТО, ЄС, ООН) реагують на
ці виклики.ІноземнідослідженняпропочатокросійськоговторгненнявУкраїну:
1. Overreach: The Inside Story of Putin’s War on Ukraine — журналістський і
історичний нарис Оуена Меттьюза про походження вторгнення та перший рік
війни. Виданий у 2022 році, як електронна версія і перевиданий у паперовому
форматі 2023 р. https://en.wikipedia.org/wiki/Newsweek
2. The Russo-Ukrainian War — ґрунтовна історія конфлікту від Сергія Плохія, що
простежує розвиток війни починаючи з 2014 року й до повномасштабного
вторгнення, опублікована 2023 р. https://www.amazon.com/Russo-Ukrainian-War
Serhii-Plokhy/dp/1802061789?utm_source=chatgpt.com
3. Destroying the Myth of Russian Invincibility — дослідження Джона С. Гаррела,
видане у січні 2024 р., аналізує хід війни та розвіює міфи про "непоборність"
російської армії. https://www.penandswordbooks.com/9781399031769/the-russian
invasion-of-ukraine-february-december-2022/
Стаття «Russia’s War Against Ukraine: Context, Causes, and Consequences» (2024)
—академічний огляд, опублікований у журналі Problems of Post-Communism,
що аналізує контекст вторгнення, його причини та наслідки.
https://en.wikipedia.org/wiki/The_Zelensky_Effect?
7
Мета дослідження : провести дослідження особливостей розвитку
інформаційного простору України на початку повномасштабного вторгнення та
з'ясувати як агресивні методи РФ у веденні інформаційної війни вплинули на
українське населення, владу та світову спільноту загалом.
Відповідно до поставленої мети, завданнями магістерської роботи є :- визначити ключові особливості інформаційного середовища в Україні;- встановити роль українських ЗМІ та їх вплив на сприйняття інформації;- дослідити роль соціальних мереж як платформу для поширення новин та
здатності змінювати думку читачів;- проаналізувати реальні та потенційні загрози інформаційній безпеці України;- надати практичні рекомендації щодо вдосконалення державної інформаційної
політики та створення ефективної системи інформаційної безпеки України;- порівняти досвід України з іншими країнами (Естонією та Ізраїлем) у боротьбі
з інформаційними загрозами;- сформувати майбутній план щодо зміцнення інформаційної безпеки України.
Об'єктом дослідження є сам інформаційний простір України на початку
повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, а також Засоби масової
інформації, державні інформаційні ресурси, різні комунікаційні платформи
українського суспільства.
Предметом дослідження є особливості функціонування, трансформації та
впливу інформаційного простору України під час перших місяців війни, зокрема
механізми протидії пропаганді та дезінформації, виклики та загрози управління
інформаційним середовищем у кризовий період, взаємодія із міжнародними
організаціями для припинення воєнних дій зі сторони росії, діяльність урядів
іноземних держав стосовно протидії російської агресії.
Хронологічні межі даної роботи охоплюють 2 межі :
1) довоєнний період (з 2019 до 23 лютого 2022 року);
8
2) воєнний період ( від 24 лютого 2022 року до сьогодення).
Верхня хронологічна межа обумовлена 2019 роком, адже саме з цього моменту
почалися нові реформи у сфері інформаційного забезпечення. Важливими для
українців стали наступні зміни :
1. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що
визначив українську мову основною для сфер ЗМІ, реклами й телебачення.
2. Блокування російських соцмереж (ВКонтакте, Однокласники, платформа
Яндекс), заборона російських телеканалів (ZIK, NewsOne, СТС).
3. Створена Стратегія кібербезпеки (2021 року), яка сприяла захисту цифрової
інформації та протидіяла фейкам.
Географічні межі дослідження охоплюють східну частину Європи та північну
частину Азії, а саме– територію України в її міжнародно визнаних кордонах,
включно з тимчасово окупованими територіями Автономної Республіки Крим,
міста Севастополя, окремих районів Донецької, Луганської, Запорізької та
Херсонської областей, також західну частину росії.
Окрім того, з огляду на глобальний характер інформаційного простору,
дослідження враховує діяльність українських медіа, державних інституцій та
користувачів у світовому цифровому середовищі (зокрема у соцмережах,
міжнародних ЗМІ, кіберпросторі).
