«Підходи Німеччини і Франції щодо розвитку політики ЄС у сфері безпеки і оборони»
Анотація
Актуальність теми дослідження. Європейський Союз переживає
період глибокої трансформації у сфері безпеки та оборони. Російська агресія
проти України у 2022 році, зміни у трансатлантичних відносинах після 2024
року та внутрішні політичні процеси в державах‑членах поставили питання
про здатність ЄС діяти самостійно у кризових ситуаціях. Це створює потребу
у зміцненні власних оборонних спроможностей та виробленні стратегічної
культури, яка б поєднувала інтереси різних країн.
Франція та Німеччина традиційно виступають головними рушіями
європейської інтеграції. Їхня співпраця у сфері безпеки формує основу
Спільної політики безпеки та оборони (CSDP). Водночас сучасні виклики–війна в Україні, конкуренція нових центрів сили, дискусії щодо стратегічної
автономії– змінюють баланс між Парижем і Берліном. Аналіз цієї динаміки
дозволяє зрозуміти, наскільки франко‑німецький тандем здатний залишатися
ядром європейської безпекової архітектури. Таке розуміння відкриває простір
для практично-орієнтованих висновків для України, як-от роздільне баченя
щодо членства нашої держави у ЄС та НАТО, прохолодне ставлення до
розвитку україно-американського вектору, сприйняття війни в Україні як
шансу для оборонної промисловості ЄС на зміну усталеної конфігурації
глобального ринку озброєнь, тобто ситуації win-win.
Об’єкт дослідження– спільна безпекова та оборонна політика
Європейського Союзу.
Предмет дослідження– позиції та підходи Франції та Федеративної
Республіки Німеччина щодо розвитку спільної безпекової політики ЄС.
Мета дослідження– здійснити порівняльний аналіз позицій Франції та
ФРН у сфері безпеки та оборони, визначити механізми їхнього впливу на
формування CSDP та окреслити перспективи подальшої співпраці.
Завдання:
7
розкрити концептуальні основи та нормативно‑правові засади спільної
безпекової та оборонної політики ЄС;
проаналізувати інституційні механізмиреалізації CSDP4
визначити особливості підходу Німеччини до розвитку спільної
політики безпеки;
охарактеризувати французьке бачення європейської оборонної
інтеграції;
порівняти позиції Франції та ФРН, виявивши спільні та відмінні риси;
сформулювати
перспективи
поглиблення
співробітництва та його значення для України.
франко‑німецького
Методологія дослідження. Застосовано системний підхід, що дозволяє
розглядати політику безпеки ЄС як комплекс взаємопов’язаних елементів;
історичний метод для реконструкції еволюції франко‑німецького
співробітництва; порівняльний метод для аналізу відмінностей у позиціях
двох держав. Серед спеціальних методів використано контент‑аналіз
офіційних документів ЄС, інституційний аналіз механізмів CSDP, а також
аналіз сучасних аналітичних звітів і наукових публікацій. Джерельну базу
складаютьнормативно‑правовіактиЄС,документиЄвропейськоїрадитаРади
ЄС, матеріали Європейського парламенту, офіційні заяви урядів Франції та
Німеччини, аналітичні звіти провідних дослідницьких центрів (SWP, IFRI,
ECFR), а також праці українських і зарубіжних авторів.
У процесі роботи було використано Copilot (Microsoft) як
мульти‑лінгвальний алгоритмічний інструмент підтримки дослідження. Його
функціонал застосовувався для пошуку та систематизації джерел, перекладу
матеріалів з англійської, французької та німецької мов, критичного аналізу
різних інтерпретацій та технічного редагування тексту. Усі матеріали були
верифіковані автором, здійснено перевірку достовірності джерел, коректність
перекладу та інтерпретацію результатів. Імплементація алгоритмічних ефектів
підпорядкована авторській дослідницькій логіці та когнітивному контролю.
8
Ступінь дослідженості проблеми. Європейська безпекова інтеграція та
франко‑німецьке співробітництво висвітлені у працяхширокого кола
українських політологів, у тому числі: І. Яковюк (2003, 2017) [130; 131] і
Р. Орловський (2017) [127], В. Говоруха (2021) [119], І. Грицяк (2020) [120],
Г. Немиря (2022) [123], Л. Прокопенко (2021) [125], О. Рудік (2021) [126], В.
Стрельцов (2021) [127], О. Трагнюк (2022) [128], І. Шумляєва (2021) [129].
Серед зарубіжних авторів вагомим є доробок C. Beaucillon (2023) [7], F. Bicchi
та C. Carta (2012) [8], S. Biscop (2012) [9], L. Chappell (2009) [11], D. Göler
(2021) [70], Y. Rykers (2019) [94], N. Tocci (2017) [107], D. Deschaux‑Dutard
(2025) [28], T. Młynarski (2024) [81]. Праці наведених авторів склали
джерельну базу даного дослідження. Попри значну кількість публікаці, на
початковому рівні перебуває наукове осмислення найновіших геополітичних
процесів 2024–2025 років і ролі франко‑німецького співробітництва у їх
перебгу саме як закономірного розвитку, магістральних напрямів цього
всеосяжного партнерства, спрямованого саме на безпекову і оборонну
політику Європейсього Союзу. Дослідження цих процесів як актуальної, але
усталененої політичної традиції визначає новизну даної роботи.
Відтак, наукова новизна полягає укомплексному аналізі трансформації
інтересів та позицій Франції та ФРН щодо розвитку спільної безпекової
політики ЄС в умовах нових геополітичних реалій. Вперше досліджено вплив
змін у трансатлантичних відносинах та внутрішньополітичних процесів у
європейських країнах на франко‑німецьке співробітництво у сфері безпеки та
оборони.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх
використання для прогнозування розвитку безпекової політики ЄС,
вироблення рекомендацій щодо оптимізації співпраці України з ЄС у сфері
безпеки та оборони, а також для підготовки аналітичних матеріалів у сфері
міжнародних відносин та безпекових студій.
9
Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і
складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних
джерел.
